?

Log in

No account? Create an account
Шаноўныя Сябры, наведнікі Беларускай Інтэрнэт Бібліятэкі Kamunikat.org, знайдзіце, калі ласка, хвілінку-другую на тое, каб запоўніць нашу анкету. Робім яе, каб ацаніць нашу працу і зьмест сайту.  Каб задумацца над тым, у які бок ісці далей.
Вашы адказы дапамогуць акрэсьліць напрамкі разьвіцьця Беларускай Інтэрнэт-Бібліятэкі Kamunikat.org Дзякуючы запоўненым анкетам мы больш паспяхова будзем развіваць бібліятэку і хутчэй выйдзем насустрач Вашым патрэбам.
Анкета абсалютна ананімная, а сабраныя такім шляхам дадзеныя будуць выкарыстоўвацца выключна для нашага унутранага аналізу.
Загадзя дзякуем за прысвечаны Вамі час.Бібліятэкары Kamunikat.org
Запоўніць анкету можна па гэтай спасылцы АНКЕТА Болей...
Haradockija nawiny
Gazeta o Ziemi Gródeckiej i jej Mieszkańcach
11 (211) 2013

Czy to raz bywało się w Gdańsku... Tyle że najczęściej przejazdem, jadąc na wczasy nad morze lub na szkolenie czy konferencję. Dlatego to miasto kojarzyło się mi dotąd z zabytkowym dworcem kolejowym i nowoczesną obwodnicą. No i oczywiście ze strajkami stoczniowców, które doprowadziły do zmian ustrojowych w Polsce. I oto w październiku nadarzyła się okazja, aby na jeden dzień pojechać do Gdańska z „Rozśpiewanym Gródkiem”. Zaproszono nas na X Biografie Gdańskie – Dni Mniejszości Narodowych. Osiem godzin jazdy busem minęło szybko. W miłym towarzystwie śpiewających pań i ich instruktora, Wiktora Małanczyka (a także sympatycznego kierowcy, pana Krzysztofa), nie było kiedy się nudzić. Wciąż sypały się żarty i zabawne opowiastki. Na miejsce dojechaliśmy wczesnym sobotnim popołudniem. Zakwaterowano nas w byłym hotelu robotniczym przy samej Stoczni Gdańskiej, której większościowym udziałowcem jest teraz ukraiński oligarcha, zarządzający ją poprzez spółki na Cyprze. Kolebka Solidarności znajduje się na skraju bankructwa. 1500 pracowników nie dostają w terminie wynagrodzeń, a grunty i majątek ruchomy zakładu są wyprzedawane. Hotel, w którym zamieszkaliśmy, też trafił w prywatne ręce. W komfortowo odremontowanych pokojach jedynie ściany pamiętają czasy, gdy mieszkali tam robotnicy, którzy przyjeżdżali tu do pracy z całej Polski. Także z naszych stron. Okna hotelowe wychodzą obecnie nie na charakterystyczne żurawie, ale na zasłaniające je mury powstającego na terenie stoczni Europejskiego Centrum Solidarności. Tuz za nim Болей...

Азірніся ў каханні
Аповесці
Бароўскі Анатоль

У аповесці «Азірніся ў каханні» аўтар (нарадзіўся у 1942 г. на Гомельшчыне) у фантастычнай форме паказвае, як і калі праяўляюцца ў чалавеку лепшыя яго якасці — дабрыня, каханне, творчыя магчымасці. Герой аповесці «Бронік-афганец» з душэўнай траўмай вяртаецца з афганскай вайны на радзіму ў чарнобыльскую зону. Разам з сябрамі Бронік спрабуе дамагчыся праўды, каб памагчы людзям, але сутыкаецца з халодным раўнадушшам чыноўнікаў. Лёс герояў «Княжабора» звязаны з лесам. Як захаваць прыроду, яе чысціню І прыгажосць для нашчадкаў? Такія няпростыя праблемы хвалююць лесніка Косціка Міхалапа, які ўступае ў схватку з раскрадальнікамі. Болей...

Выратуй і памілуй нас, чорны бусел
Аповесці
Казько Віктар

У цэнтры новай кнігі Віктара Казько трагедыя XX стагоддзя – чарнобыльская аварыя. У аповесці «Но Пасаран» з уласцівай яму шчырасцю, метафарычнасцю раскрывае празаік прычыны, якія прывялі грамадства да развалу. Пісьменнік стварае яркія, запамінальныя тыпы нашых сучаснікаў. Глыбокая сімволіка закладзена аўтарам і ў яго апавяданнях і эсэ. Болей...

Будзіла вёску берасцянка
Людзі і былі маёй Зялёнай Дубровы
Цвірка Кастусь

Гэтая кніга — пра вёску з паэтычнай назвай Зялёная Дуброва на Старадарожчыне, пра яе людзей і гісторыю. Калісьці малым я прачытаў у адной кніжцы пра дзівосны лясны край — Палессе. У ёй з такой замілаванасцю расказвалася пра яго таямнічыя пушчы і салаўіныя гаі, пра шырокія квяцістыя лугі і абласканыя сонцам жураўліныя балоты, пра чыстыя крынічныя рэкі і сінія люстэркі азёр, што мне да нясцерпу захацелася пабываць там, каб на свае вочы пабачыць тую красу. Толькі значна пазней я даведаўся, што мая Зялёная Дуброва з усімі яе ваколіцамі, аказваецца, і ёсць тое самае Палессе! Праўда, яго поўнач. Гэта ж недалёка ад нас шыецца праз лясныя зараснікі крынічная Арэса, апетая Янкам Купалам у паэме пра асушку палескіх балот. Болей...

XXVI нумар газэты ЛІТВА

У інтэрнэце з'явіўся новы кірылічны нумар
газэты ЛІТВА № XXVI (26) (AD MMXI (2011)).
Гэнак сама прапануем для вас архіў газэты
LITWA: hłos monarchisty (monarchisto balsas).

Цікавыя замалёўкі пра ўзаеміны літвінаў са сваймі суседзьмі на Падляшшы:

Підляшук з народу не вважає себе ні мазуром, ані тим більш „литвином" - цим іменням хрестять згідно і мазур, і підляський русин своїх сусідів зі сходу Підляського воєвідства, тобто за колишнім історичним кордоном Литви; але це не кінець -„литовською" називає і мову цього населення, тобто білоруські говірки. „Литвинів" таких підляшуки вважають нижчими розумово від себе; має це бути „темний народ"; ходить у личаках та сидить у „димних" (курних) хатах - ні перших , ні других на Підляшші вже немає"…

…Білоруси поділяються в нас на дві діалектні групи. На південь від Нарви - то поліщуки, вони „декають" (напр., пуойде, прийде). А білоруси, які живуть на північ від річок Нарва і Наровка, - „дзєкають" (напр., пойдзє, прийдзє). Інколи називають їх „литвинами". Литвинів цих менше, ніж поліщуків, яких останнім часом щораз частіше називають підляшуками.

Підляшуки, або підляші, чогось дуже не люблять литвинів, перекривляють їх і називають лестунами. Говорять: „Як сир не закуска, так і літвін - не чоловіек". Підляші доводять - саме під час застілля, що литвини це гультяї, які лише люблять хвалитися і нічого більше не роблять. Це самр. плетуть литвини про підляшів (поліщуків).

Бувши одного разу на весіллі, наслухалася я розмов одної литвинки з підляшами.

- Ти для мене так подобаєшся, Галінко, што як пуойдемо на забаву, то всіє танці буду з гобою танцюваті, - залицяється кавалір.
- Адчапіся, падляшиско ти! - кричить майже з ненавистю гарна литвинка. - Пєрастань мнє тут „декаць" і „векаць", лєпєй ужо па-польску гавари да мянє!
- А што, пудляші то вже не люде?
І тут устряв його друг:
- Ой, Костя, нема чого з єю говориті. Чи наша діевчина гуорша од літвінкі? Ніе! Наша ще ліепша. Пудляш - то чоловіек наш, а літвін - то чортув син!
- Гет'а вжо няправда, - обурилася, почервонівши, литвинка. - Як сир - нє закуска, так падляш - нє чалавєк!..

Дві мої родички вийшли заміж за підляшів і говорять по-підляському. Запитала я їх, чого ви тітки не говорите по-нашому? А вони на це:
- І ти б навчилася по-підляському, коли б усі сміялися з тебе і перекривлювали, навіть удома, і називали литвинкою...
Блакітны зніч
Лірычнае
Брыль Янка

«Блакітны зніч» — лірычная споведзь прызнанага майстра прозы пра сябе i свет, пра самых блізкіх людзей, пра светла-ўзнёслыя i сумна-трагічныя праявы быцця, пра ўсё тое, што дапамагае па-сапраўднаму жыць, верыць i спадзявацца на Чалавечае ў чалавеку. Болей...